Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей.
Батькам у взаєминах зі своїми дітьми варто зменшувати
хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати
ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба
вказати на помилки, неточності. Як
ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення
позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1. Заспокойтеся. Сконцентруйте свою
увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про
свої колишні «успіхи», «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось
тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її
бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що
спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і
натиснути одночасно гальма.
Правило 2. Не поспішайте. Старий,
педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми
вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо,
як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її
– вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою
дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це
допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до
невдач?... Вона вас засмучує і… все.
Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для
когось і четвірка – достатнє покарання, тому й недоцільно карати за одні й ті ж
самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків,
намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і
говоріть тільки про нього.
Правило 6. Вибирайте найголовніше,
порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації найзначущіших для самої дитини
шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не
вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7. Хваліть – виконавця, а
критикуйте – виконання. Дитина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально,
вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити
оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8. Ваша оцінка має порівнювати
сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними
нормами оцінювання та не з успіхами сусіднього Івана.
Правило 9. Не скупіться на похвалу, будуючи
стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого
двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10.
В морі помилок завжди є острівок успіху, на якому зможе триматися,
вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати
дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не
виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.
Правило11. Ставте перед дитиною найбільш
конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину
метою, якої не можливо досягти.
Правило 12. Не рвіть останньої нитки. Досить
часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна
виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має
стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває,
коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу.
Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не
забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути
дитину до активного життя в навчанні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий